1. Корпоративна культура має свій імпульс і силу, подібно до стосунків у парі: зведена лише до онлайн-формату, вона втрачає динаміку
Хочеш побачити, як ми робимо це в Co:spot? Маєш запитання?
На початку пандемії більшість компаній без проблем адаптувалися до віддаленої роботи завдяки ноутбукам, Zoom та централізації операційних процесів. Ця цифровізація розвивалася в компаніях задовго до пандемії, і криза лише прискорила її перебіг. Частина людей не могла повністю перейти на дистанційку, тому ротаційні графіки гарантували безпеку – саме так виглядав офісний 2020 рік.
Проте за лаштунками цих змін залишалася корпоративна культура, яку вибудовували роками. Вона формувалася в «реальному світі» задовго до коронакризи: це особисті взаємини, звички, неформальний зв’язок між людьми в команді – так звана культура організації. Тут можна провести точну аналогію зі стосунками в парі. Поїздка за кордон і тимчасова відстань не стають на заваді, якщо союз зрілий і стоїть на міцному фундаменті. Проте час бере своє. Як і в тривалих стосунках, постійна дистанція непомітно підточує міцність зв’язку та руйнує його основу. Людина стикається з іншими спокусами, можливостями та тригерами, які її дезорієнтують і можуть нашкодити стосункам. У бізнесі все точно так само. Відділення працівників від організації, тобто позбавлення їх живого людського контакту, у довгостроковій перспективі розмиває цінності компанії та зводить усе до суто формальних транзакцій.
Компанії усвідомлюють це з дедалі більшим сумом. Нові працівники, які долучилися до багатьох організацій у 2020 році й ніколи наживо не бачили колег, не відчувають емоційного зв’язку з компанією. Їхня лояльність до роботодавця значно нижча, і їх мало що стримує від зміни роботи чи демаршів. Показовим прикладом став випадок із новими аналітиками Goldman Sachs, коли невелика група співробітників зчинила хвилю критики в медіа через усталені десятиліттями практики навантаження в інвестиційному банкінгу (Джерело: Bloomberg).
Фізичний простір будує культуру. Людство знає це тисячоліттями. Релігійні спільноти століттями зводили храми в серцях міст і селищ. Найбільші корпорації та бренди також відкривають штаб-квартири й флагманські магазини з великими логотипами в знакових місцях, з якими ідентифікують себе клієнти та співробітники. Компанія Apple не просто так будує свої магазини як величні храми в найкращих локаціях світу, попри те, що левова частка продажів припадає на онлайн. Вони роблять це для того, щоб «фізично існувати»: клієнти мають бачити, що бренд реальний і не зникне за одну ніч. Цей ефект працює не лише на підсвідомість клієнтів, а й на працівників. Вони прагнуть асоціювати себе з компанією, яку підсвідомо пов’язують із реальним фізичним простором, де працюють.
2. Креативність удома має менше стимулів і ризикує звестися до рутинного виконання шаблонних завдань
Робота серед натхненних людей може бути потужним рушієм. Зустріч за кавою, спонтанна розмова в коридорі – усе це дарує ту саму іскру, необхідну для народження сміливих нестандартних ідей. Чимало корпорацій це чудово розуміють, тому Google, Apple чи Facebook вкладають колосальні ресурси у створення дивовижних офісів-кампусів. Працівники почуваються там вільно, можуть невимушено проводити час, обмінюватися думками та надихати одне одного.
Робота вдома спочатку дійсно може видаватися продуктивною. Людина, яка завжди сиділа в офісі, після зміни оточення стикається з новими імпульсами, що стимулюють креативність. Саме тому багато компаній на старті пандемії та масового переходу на дистанційку відчули тимчасовий сплеск креативу в командах. Проте згодом контраст зникає. В офісі щодня змінюються співрозмовники, теми для бесід, динаміка оточення – рівень природної стимуляції мозку там незрівнянно вищий, ніж удома в чотирьох стінах. Через рік дистанційної праці організації почали відкрито фіксувати «втому від домашнього офісу» та падіння креативності нижче за показники, які спостерігалися в живих робочих середовищах.
Звісно, офіс офісу не рівня, і рівень генерації ідей напряму залежить від його концепції та якості. У таких просторах, як Co:spot, креативність закладена в саму ДНК середовища: через архітектуру, продуманий дизайн і можливість ділити надихаючий простір із представниками інших творчих компаній. Класичні традиційні кабінети часто позбавлені цього ефекту, а їхня застаріла атмосфера здатна навпаки пригнічувати самопочуття та ентузіазм команди.
3. Компанії значно вигідніше утримувати й оплачувати спільний офіс, ніж компенсувати витрати на робоче місце кожному співробітнику окремо
У більшості компаній, які орендують приміщення, найбільшою статтею витрат є не сам офіс, а люди, які в ньому працюють. Свого часу бізнеси масово перейшли на дистанційку. Проте згодом, після короткого періоду перших успіхів віддаленої роботи, вони дійшли хибного висновку: мовляв, економніше буде, якщо співробітники самі оплачуватимуть собі робоче місце. На перший погляд така ідея здається привабливою для обох сторін. Для працівника – бо він нібито отримує повну свободу вибору локації. Для бізнесу – бо компанія перестає напряму сплачувати «оренду». Проте це самообман. Те, що в короткостроковій перспективі компанія намагається перекласти на плечі співробітника, у довгостроковій їй доведеться компенсувати через суттєве підвищення заробітної плати. В окремому матеріалі ми наводимо детальні розрахунки: коли співробітник покриває ці витрати зі своєї зарплати нетто, через структуру оподаткування для нього це виходить удвічі дорожче, ніж для юридичної особи.
Кмітливі фінансисти та бухгалтери в компаніях, що динамічно ростуть, уміють зіставити ці не завжди очевидні факти та вчасно підказати керівництву правильне рішення: офіс, який оплачує сама організація, є значно вигіднішим варіантом, ніж альтернатива у вигляді дистанційки, де робоче місце мусить організовувати працівник.
Додатковим джерелом прихованих витрат за відсутності офісу стає підвищена плинність кадрів. Вона є прямим наслідком розмивання корпоративної культури (пункт 1), падіння лояльності до роботодавця та надзвичайної легкості зміни роботи: на дистанційці спеціалісту більше не треба переїжджати чи змінювати маршрути доїзду – достатньо просто підключитися до іншого VPN замість попереднього.
4. Ефективність праці в офісі вища, адже співробітники чітко відчувають початок і кінець робочого дня
Помітним мінусом офісної роботи є те, що до неї потрібно фізично добиратися, а не «просто залогуватися». Проте цей самий мінус виявляється колосальним плюсом для самих працівників. Робота в офісі означає роботу поза домом: оселя залишається домівкою – місцем відпочинку, затишку та оазою спокою. Приходячи в офіс, людина чітко знає, що вона вийде звідси й повернеться додому. Ця перспектива потужно мотивує концентруватися й завершувати завдання вчасно – до кінця робочого дня.
На початку пандемії, як і з креативністю, компанії відчули короткочасний сплеск ефективності. У співробітників раптом з’явився додатковий ресурс часу, адже зникла потреба їздити на роботу. Це схоже на те, коли ми не спимо ніч чи дві, аби довше попрацювати: так, ми виграємо кілька годин і встигаємо більше, але це працює лише на короткій дистанції. Те саме відбувається з дистанційкою та продуктивністю. У короткій перспективі бізнеси помічали зростання креативності: менша втома, більше сну, жодних заторів і громадського транспорту. Проте в довгостроковій перспективі команду неминуче наздоганяють вигорання, апатія та хронічний стрес. Працюючи з дому, люди фактично починають жити на роботі. Такий процес не має ані чіткого початку, ані кінця – він триває безперервно.
Пандемія та подальші рішення бізнесу покажуть довгостроковий ефект. Утім, ті компанії, які вчасно все усвідомили та завчасно подбали про своїх людей, безперечно займуть провідні позиції порівняно з тими, хто тримається за власні ілюзії, відірвані від реальності. Час усе розставить по місцях.
